Він уже зробив усе

Мене дещо нудить від однієї з вірусних фраз сучасного популярного християнства — «Бог зробить щось велике у твоєму житті!»

Часто до того докладається також якась умова – «якщо ти тільки повіриш / станеш кращою / відкланяєшся тридцять разів / перестанеш боятися / не їстимеш солодкого / уникатимеш м’яса, шпильок і зорових контактів». Про це опційне продовження можна говорити окремо, але вже навіть базова фраза мене відверто напружує.

Бо, якщо розібратися з матчастиною, стає очевидним, що найвеличніше Він уже зробив: відкрився нам через Свого Сина, Господа Ісуса Христа, Який став втіленим Словом, перейшов через хресну смерть і воскрес, відкривши нам сутність Отця й шлях до Нього.

І, якщо чесно, цього вже досить. Добра Новина, власне, така.

Відтак, обіцянка «чогось великого», що Бог має ще зробити, звучить маніпулятивно, незріло, але, що найгірше, зміщує фокус із того, що важливе насправді.

З погляду християнства, якщо Христос відкрився мені особисто, а я повірила Йому та Його прийняла — цього вже достатньо для моєї глибинної радості. Це не лише велика новина, але новина найбільша. Це не заперечує того, що Бог працює в моєму житті, але штука в тому, що Він — не маг і навіть не мудрий Ґандальф, який стріляє феєрверками з патериці. Він Той, Хто працює в моєму житті, працюючи в моєму серці.

Зцілюючи й освітлюючи моє серце, Він змінює моє життя. Усе, що приходить у нього хорошого, не я «притягую своїми думками», не трапляється випадково (як, приміром, великий вибух), не насвічується мені зірками всупереч усіляким ретроградним меркуріям і навіть не з’являється тому, що я щось там «проголошувала» й в щось там вірила. І навіть не тому, що я була хорошою дівчинкою.

Бог Своїм Духом і Своїм Словом на підставі Своєї благодаті працює з моїм серцем і серцями інших людей довкола мене. Це також є тим великим, що Він продовжує робити. Я шукаю Його, Він знаходить мене — і ця Зустріч все змінює. Усе — але не одномоментно. Натомість жити поза пошуком Його обличчя, проте в очікуванні спонтанних див — ознака магічного мислення, а не здорового християнства.

Намагатися розповісти комусь про Христа, попестивши їхні мрії бадьорим «Бог щось зробить для тебе велике!» — не євангелізація, а маркетинг власних поверхневих ідей.

Він уже зробив усе. Його любові достатньо. Моя радість — у Ньому. Мої втрати й біль — не ознака того, що Він про мене забув чи перестав піклуватися. Його любов перевищує моє розуміння Його, себе й цього світу. Його любов — вічна й присутня навіть тоді, коли видається неочевидною. Але відповідей поза Ним немає.

Кожне питання, кожен пошук, зрештою, веде мене до хреста. До Любові розп’ятої. До того найвеличнішого, що Він для мене зробив — і тією ж мірою до найбільш незбагненного.

І це саме той випадок, коли спрощувати й розчленовувати віру на короткі підбадьорливі лозунги — небезпечно.

Надійка ГЕРБІШ

Благовісник, 1-2,2022